Isa 3 | UkrOgienko | STEP | І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в,

Isaiah 3

і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них! 1 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась, 2 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки. 3 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея, 4 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми. 5 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, — 6 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись. 7 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них. 8 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам, 9 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась, 10 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми. 11 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним, 12 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними, 13 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку. 14 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну! 15 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, ^{▼▼Тіснота — гебраїзм: горе, біда, лихо.} коли почув їхні блага́ння, 16 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю, 17 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли! 18 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою! 19 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я! ^{▼▼Вірш 48 — це закінчення для всієї IV Книги Псалмів.}
20 21 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“ 22 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога, 23 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря! 24 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили, 25 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла. 26 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!